Блог

Якщо ви не маєте бажання ознайомлюватися з передісторією, то можете відразу перейти до Досягнень за 2012 р. Щоб переглянути особистий звіт за 2013 р. перейдіть сюди (тільки англійська версія)…

Абзаци, схожі до цього, також можна пропустити, якщо ви не хочете заглиблюватись в деталі…

Вступ

Моя кар’єра почалась з оператора в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Тоді ж я розпочав навчатися заочно у цьому ж університеті (саме тому мене взяли оператором – для посади інженера потрібна була освіта). Однак, ще до того часу як я його закінчив мені вдалось вирости до в.о. (через освіту) начальника Лабораторії програмного забезпечення та електронних мереж, створити систему управління мережею для університету (під назвою INACC), яка використовується університетом і сьогодні, створити веб-сайт для університету, який також все ще використовується, і багато іншого.

Однак, робота в університеті була не надто високооплачуваною (і це ще м’яко сказано). Тому, невдовзі після його закінчення я вирішив піти…

На той час я був дуже перспективним молодим IT-спеціалістом, якого добре знали в Івано-Франківську (місті, в якому я живу). Я навіть написав статтю (огляд дизайнів регіональних веб-сайтів) для однієї з місцевих газет… Тож, для мене не було проблемою знайти собі роботу. На той час єдиною IT-галуззю, в якій пристойно платили, був аутсорсинг. Тому, спочатку я почав віддалено працювати з львівською аутсорсинговою компанією DevCom, в якій я виріс зі старшого інженера (senior engineer) до лідера команди (team lead), а потім я отримав пропозицію від маленької місцевої компанії Softjourn…

Чому я обрав Softjourn?.. На той час це була єдина така компанія з офісом в м. Івано-Франківську, а я не хотів куди-небудь переїжджати (ну люблю я це місто). Крім того, проект, на який я збирався іти, аутсорсився (замовлявся) одним з відділів величезної компанії, яка входить в перелік 1000 найбільших компаній США за версією журналу Fortune. Відповідно, Softjourn очікував, що цей проект у перспективі виросте до 50 розробників, і я мав стати одним з його менеджерів.

Я пішов на роботу в Softjourn в якості старшого розробника в 2006 р., тобто майже 7 років тому… До цього часу мене добре знали у місті, у мене були хороші перспективи, я був начальником лабораторії та тім лідом. Я думав, що це стане початком мого нового професійного життя і чудової кар’єри. Але виявилось, що це, насправді, був кінець мого професійного життя і початок мого “зникнення”… Softjourn став найбільшим розчаруванням у моєму житті, оскільки я по-справжньому повірив, що ця компанія стане моїм “домом”.

Огляд моїх 6 років у Softjourn

Зазвичай я роблю більше, ніж від мене очікують… Так, INACC та веб-сайт університету створювалися мною на повністю добровільних засадах (хоч пізніше я й отримав незначну суму за веб-сайт). Навіщо я розробляв ці проекти?.. Тому що я відчуваю внутрішню необхідність працювати над вдосконаленням різноманітних процесів в організаціях, в яких я працюю! Тож я працював у вільний час над подібними проектами і в Softjourn. Так, тільки протягом першого року своєї роботи у цій компанії я створив веб-інтерфейс для запису компактів на внутрішньому спеціальному сервері, сторінку статистики використання Інтернету та багато іншого. Насправді, більшість проектів, що хостяться на даному веб-сайті і були створені до 3 травня 2011 р. (день його запуску) я створив для цієї компанії добровільно, безкоштовно і у свій вільний час.

Тим не менше, пізніше я почав помічати, що мої зусилля насправді нікому не потрібні, ніхто їх не цінить і не підтримує… В аутсорсингу вважається нормою просто виконувати свою роботу і нічого іншого. Якщо ж ви робите більше, то ви тільки привертаєте до себе зайву увагу, стаєте людиною, яку ніхто не розуміє, речі, які ви робити, здаються зайвими і непотрібними. Це було особливо помітно в Softjourn – в компанії з дуже непрофесійним менеджментом…

На додаток до спроб змінити щось за допомогою програмування я намагався змінити щось і в управлінні. Так, я намагався працювати над локальними ресурсами, щоб вдосконалити процес обміну знаннями, ініціював створення системи мотивації, допомагав з системою розвитку персоналу, працював над системами збору відгуків працівників, намагався привернути увагу керівництва до різного роду проблем в компанії, намагався самостійно вирішити деякі такі проблеми, і так далі… Усе це завершилось невдачею!

Так-так, до останнього дня моєї роботи там, у цієї компанії не було ні системи мотивації, ні системи кар’єрного росту! І я дуже сумніваюсь, що такі системи є в них навіть зараз…

Мої втручання в питання управління, звичайно ж, призвели до конфлікту з керівництвом…

Але навіщо тоді я це робив?.. Я не бачу жодних причин працювати в компанії, якщо ця компанія не може в перспективі стати твоїм “другим домом” – тоді це буде просто марною тратою часу! Тому, я прагнув покращень в компанії і переконаний, що зробив для цього усе, що міг. Але врешті я усвідомив, що це була просто не та компанія… Адже, не тільки керівництво, а й інші співробітники також не демонстрували особливу зацікавленість в змінах.

Нажаль, коли я це усвідомив, звільнятись було вже пізно, оскільки я вже встиг взяти у фірми кредит на квартиру. Тому я вирішив продовжити свою роботу в компанії, не роблячи нічого зайвого, до тих пір поки не поверну гроші. Однак, щоб задовольнити своє прагнення працювати над чимось додатково, я вирішив продовжити роботу над своїми проектами та запустити веб-сайт для них від імені компанії.

Якщо чесно, маючи деякі конфлікти з керівництвом і поволі зупиняючи свою добровільну участь в усіх інших справах компанії, таким чином я сподівався здобути деяку лояльність по відношенню до себе. Але я помилявся думаючи, що це допоможе…

Біля року я чекав на те, щоб мені виділили сервер для сайту Labs компанії… Врешті сервер таки знайшли. Після цього я самостійно зробив усе необхідне для його запуску. Зокрема я встановив та налаштував Redmine, створив тему в корпоративних кольорах, написав плагіни для веб-сайту, розмітив на ньому свої проекти, включаючи нещодавно написані плагіни для Redmine, і почав рекламувати новий сайт на сторонніх ресурсах. Хоч все це і було узгоджено офіційно, працював я над цим переважно у свій вільний час (ніхто не звільняв мене від основної роботи та й, насправді, я цього і не хотів). Тож саме таким чином і був запущений сайт Softjourn Labs (сайт не працює вже біля тижня).

Директор цієї компанії полюбляє брати на високі керівні посади своїх друзів та родичів. Так, керівником проекту та начальником відділу розробки були його близькі друзі з попередньої роботи. Інший його друг з попередньої роботи та його одногрупник отримали посаду лідерів команд (team leads). Посаду керівника офісу зайняв його кум…

Невдовзі після запуску веб-сайту адміністративний доступ до нього надали і другові директора, начальнику відділу розробки, навіть не повідомивши мене про це. Дуже скоро цей начальник опублікував на ньому свій особистий проект (the web UI for Serviio) і вирішив прибрати вимогу реєстрації для завантажування файлів без будь-якого обговорення цього питання з ким-небудь, хто приймав якусь участь в проекті… Це при тому, що до цього моменту я вже встиг згадати на сторонніх ресурсах, що для завантаження потрібна реєстрація, і при тому, що сам веб-сайт перед запуском вже переглядався та затверджувався іншими керівниками. Врешті моє коротеньке зауваження щодо таких дій начальника призвело до скандалу, перегляду мною змісту моєї роботи в компанії та перенесення усіх моїх проектів на власний веб-сайт через приблизно місяць після запуску Softjourn Labs…

Моє зауваження завершилось публічною поркою, в якій приймало участь близько 20 зівак… На цьому зборищі деякі керівники, друзі директора, і власне начальник відділу розробки, звинувачували мене у всьому, у чому можна (наприклад, сам директор заявив, що інші співробітники щодня на мене скаржаться), і тільки двоє людей намагалося за мене заступитись. Ця порка тривала більше години і за цей час ніхто навіть не згадав, що в появі Softjourn Labs, власне причині для скликання цих зборів, була повністю моя заслуга. Більше того, керівництво навіть знайшло на сайті Labs два “порушення”, які я ніби-то скоїв, при чому до обидвох цих “порушень” раніше ні у кого зауважень не було…

В той момент мені остаточно стало зрозуміло, що ні лояльності ні вдячності від цих людей чекати не варто. Коли я це усвідомив, я вирішив забрати усі свої проекти з Softjourn Labs і розмістити їх на власному сайті – даному (так, саме таким чином я і запустив цей веб-сайт). Це було 8 з 9 проектів, що хостились на сайті компанії…

Однак останньою краплею стало те, що керівництво поставило на мій проект нового керівника навіть не повідомивши мене про це (знову). Насправді, я дізнався, що на моєму проекті новий керівник, тільки у його перший день на цій посаді. Більше того, це була людина, яку я ловив на наговорюванні на мене (він взагалі любить обговорювати інших) і яка двічі погрожувала мені. Це був один з друзів директора і один з тих, хто скаржився на мене під час вищезгаданого мітинга…

Під час своєї роботи в Softjourn я не завжди мав можливість піти у відпустку. Тому, до моменту мого звільнення у мене накопичилось близько 93 днів невикористаної відпустки… По факту, компанія не компенсувала мені ці дні… В Україні для зменшення податків IT-компанії платять своїм працівникам дві зарплати – офіційну зарплату штатного працівника і зарплату приватного підприємця (остання – набагато більша). Компенсування невикористаної відпустки контролюється владою, але влада бере до уваги тільки офіційну зарплату штатного працівника. Тож, Softjourn “компенсував” мені невикористані 93 дні тільки згідно цієї зарплати…

Для чого публікувати звіти?

Насправді мені пощастило, що я вибрався з Softjourn саме таким чином!.. Після мого звільнення моя заробітна плата і репутація виросли в рази. Звичайно, я завдячую цим своїй роботі (своїм проектам). Але давайте згадаємо, ким я був до Softjourn – молодим перспективним фахівцем, якого добре знали в Івано-Франківську. А до того моменту, коли я переніс свої проекти на власний веб-сайт, тобто перед звільненням з Softjourn, я став ніким у місті і навіть у компанії! Очевидно, що саме ніким я був би без своїх проектів (і, скоріш за все, мені було б важко знайти собі нову роботу)… Я витратив роки, щоб здобути собі репутацію в Softjourn (і у мене це навіть було вийшло), і дуже швидко втратив її намагаючись щось змінити. Моєю помилкою було те, що я працював переважно на майбутнє компанії і через це мало не втратив своє… Копняк від керівництва насправді змусив мене виправити цю помилку…

Такого ніколи більше не повинно трапитись! Я більше не повинен втрачати навіть рік! Саме у цьому публічний підсумок результатів свого минулого року і може допомогти… Хоч оприлюднення своїх досягнень та невдач і не найкращий спосіб стимулювати себе, але саме по собі це вже може змусити мене постаратись щось зробити на протязі року, хоча б щоб було що згадати у звіті. Інша мета таких публічних звітів полягає в пошуках критики – будь ласка не соромтесь писати свої думки, коментарі, пропозиції тощо!

Досягнення 2012 року

Отже, давайте тепер глянемо, у чому ж я досяг успіху:

• Моє найбільше досягнення 2012 року – це Kayako!.. Тиждень після перенесення своїх проектів на власний сайт від головного виконавчого директора цієї компанії Варуна Шор я отримав пропозицію написати кілька плагінів під Redmine для їхнього допоміжного сервісу Kayako Forge. Після успішного завершення цих проектів я отримав пропозицію працювати на Kayako віддалено, що я і робив увесь минулий рік і продовжую робити до цього моменту… Я дуже пишаюсь тим, що став членом команди Kayako, яка розробляє, мабуть, найкрутіше і найпродвинутіше рішення для підтримки користувачів у світі! Крім того, по суті вперше мені зрозуміло, що, для кого і навіщо я розробляю (в аутсорсингу все це дуже розмито). Протягом року я з співробітника, який працює над додатковими можливостями, став фахівцем, який переписує одну з основних можливостей продукту (ой, я не сказав нічого зайвого?)… Тож, я дуже радий, що завоював таку довіру! Ще одна річ, завдяки якій я дуже пишаюся своєю роботою на Kayako, це те, що ця компанія розробляє продукт з доступним кодом (що означає, що код продукту доступний користувачам не тільки для перегляду, але й для змін – вони не мають права хіба що розповсюджувати його).

На початку своєї роботи з Kayako я також розробив Ruby бібліотеку для Kayako API, яку можна побачити тут. Я дуже пишаюся цією роботою так як це – проект написаний для дуже відомої компанії, безкоштовний і з відкритим кодом, і в якому я згадуюсь як автор. Після 6 років роботи в аутсорсингу, це здається дуже неймовірним мати змогу вказати своє ім’я в якості розробника цієї бібліотеки… Також Ruby бібліотека для Kayako API стала першою (і, поки що, єдиною) gem-бібліотекою, яку я розмістив на RubyGems.Org.

• Kayako була не єдиною дуже відомою компанією, з якою я працював в 2012 році… Ще був oDesk (не якийсь клієнт, з яким я працював через oDesk, а саме oDesk)! Ще під час роботи в Softjourn я наштовхнувся на питання щодо розробки плагінів для Redmine в одній з груп на LinkedIn. Виявилось, що це питання задавав один з рекрутерів oDesk-у (спочатку я цього не зауважив). Таким чином, мені запропонували приєднатися до команди oDesk Professional Services і допомогти розробляти додаткові можливості до Redmine (так, oDesk також використовує Redmine!). Після написання кількох плагінів я також розробив Ruby бібліотеку для oDesk API. Однак через зміну планів компанії я, на жаль, не зміг її завершити (вона, тим не менше, вже працювала) – вони вирішили поки що не використовувати її… На даний момент я намагаюся домовитись, щоб я міг завершити цю бібліотеку (що означає переважно тестування і виправлення помилок) і розмістити її на Github та RubyGems.

Протягом 2012 року я отримував ще дві пропозиції віддаленої роботи на повний робочий день. Також було багато пропозицій часткової зайнятості та повного робочого дня, але з переїздом. Крім цього, звичайно, було безліч пропозицій від українських аутсорсингових компаній (про всяк випадок – убийте мене, якщо я коли-небудь вернусь в аутсорсинг!)…

• Під час роботи в аутсорсингу я завжди відчував, що це – не зовсім моє… Мені ніколи не подобалась наявність жорстких рамок (розробка саме того, що тобі кажуть, і саме так, як тобі кажуть). Напевне, саме для того, щоб мати хоч якусь свободу дій, що сприймалось мною наче ковток свіжого повітря, я час-від-часу працював над ще чимось – наприклад, над плагінами для Redmine. Звичайно, я зустрічав і інших подібних розробників… Однак усі вони були новачками. Попрацювавши кілька років в аутсорсингу, всі вони також почали задовольнятись тим, що мають (або ж показувати, що задоволені?), і відчутно мінятись як розробники у гіршу сторону (це, до речі, було ще одним моментом, з яким я намагався боротись). Не знаю чому на мене це мало менший вплив… Але, насправді, я думав, що на мене це взагалі ніяк не вплинуло. Тож на протязі 2012 року я також зрозумів, наскільки серйозно на мене вплинула робота в аутсорсингу… Тому минулий рік, по суті, став роком відновлення і я не думаю, що протягом цього року я відновився достатньо (однак, все таки відновився і значно).
• В 2012 році сталася ще одна визначна подія – я “познайомився” з Анастасію, своєю дочкою! Це сталось 21 квітня. При народженні вона важила 3,7 кг та була 52 см завдовжки (я був присутній при родах). На даний момент їй вже півроку.
• В 2012 р. я також розпочав ще один цікавий проект, що, скажімо так, має безпосереднє відношення до Redmine… Якщо моє працевлаштування в Kayako здивувало багатьох моїх знайомих, то, я переконаний, цей проект здивує їх ще більше (ні, не тому що він “крутіший”, а тому що такого точно ніхто не міг очікувати). Я поки що не розкриваю його назву, хоч і можу це робити. На даний момент він вже завершений на 80%, так що чекати залишилось недовго.
• В 2012 р. я також навчився (трохи) фотографувати. Деякі фотографії, зроблені мною, можна побачити в моїх соціальних сторінках тут (Facebook) і тут (вКонтакте). Ще один плюс цього полягає у тому, що у мене нарешті з’явилося хоч якесь хобі.

Невдовзі після створення своїх користувачів у соціальних мережах я буквально закохався у фотографію. Бувало що я витрачав багато часу просто переглядаючи роботи фотографів. Пізніше я дійшов висновку, що мені, мабуть, не варто було цього робити – побачивши професійні фотографії, що були зроблені за допомогою дзеркальних фотокамер, я більше не міг фотографувати своєю відеокамерою Canon DC50… Мені більше не подобались фотографії зроблені з її допомогою! В результаті, після народження Насті я вирішив, що хочу отримувати задоволення від перегляду фотографій своєї дочки. Тому і купив Nikon D90.

• Напротязі 2012 р. я також створив 6 плагінів з відкритим кодом для Redmine, а саме: Extended Fields, OpenID Fix, Project Alias, Role Shift, Subscription та WikiNG. Деякі з них, наприклад, WikiNG, стали досить популярними.
• І, нарешті, в 2012 р. мою роботу згадали в декількох статтях, що доступні в Інтернеті. Зокрема мені відомі наступні статті:
  • Як змусити SCM Creator та Redmine Git Hosting працювати один з одним (англ.) Роберта Йінга, що обговорює зміни, які потрібно внести в мій плагін SCM Creator.
  • Встановлення системи відслідковування помилок Redmine на Gentoo (англ.), яка згадує мою тему Red-Andy.
  • Redmine. Налаштуємо Jabber-сповіщення за 5 хвилин (рос.) Александра Гурянова, що містить коротесенький огляд мого бота Orangutan.

Однак, звичайно ж, в 2012 р. у мене були і невдачі…

Що у мене не вийшло зробити в 2012 р.?

Насправді, в 2012 р. я планував зробити більше:

• Наприклад, я сподівався опублікувати Ruby бібліотеку для oDesk API до оприлюднення цього звіту (щоб включити її у перелік досягнень). В своє виправдання скажу, що у тому, що я не зміг цього зробити, не тільки моя вина…
• Коли я розпочав роботу над #MyOtherRedmineProject, я пообіцяв постаратися завершити цей проект до узгодженої офіційної дати. Натомість я іду по графіку… Не надто погано, але. Тим не менше, думаю, я зробив усе від мене залежне, щоб спробувати виконати обіцянку.
• Цього року я був досить зайнятий через певні обставини (деякі з яких згадуються вище)… Тому моя робота над проектами з відкритим кодом відчутно сповільнилась. Як наслідок я не зміг додати підтримку останніх версій Redmine (зокрема 1.4.x, 2.0.x та 2.1.x) та ChiliProject (3.x) в своїх плагінах. Я також дуже розчарований величезними змінами в Rails 3 та Redmine 2 – ці зміни додали мені дуже багато роботи (майже в кожному моєму плагіні тепер є проблема, яку досить важко вирішити)…
• Також мені не вистачає Орангутана… У мене були великі плани щодо нього, але цього року у мене не вийшло ним зайнятись! Не думаю, що матиму змогу працювати над відновленням Орангутана, поки я не оновлю усі свої плагіни під Redmine 2.
• І нарешті, я планував писати цей звіт використовуючи WordPress… Але не вийшло! Мій блог ще не готовий.

Звичайно я міг би просто встановити WordPress і якусь тему до нього (насправді, я його вже встановив), але я так не працюю. Якщо я щось роблю, то завжди стараюсь робити це на найвищому рівні! Тому блог у мене з’явиться пізніше. А цей звіт, поки що, я публікую тут (мабуть, потім перенесу його в WordPress, коли останній буде готовий).

То у чому секрет?

Я пишаюсь тим, чого мені вдалось досягти на даний момент! Тим не менше, я не впевнений, наскільки мені є чим пишатися (я – досить самокритичний)… Однак, думаю, мої досягнення є досить значущими, хоча б враховуючи те, що до цього моменту я працював в аутсорсингу! То ж, якщо вам цікаво, як мені це вдалось, ось вам мій “секрет”:

Насправді, немає ніякого секрету!.. Я не думаю, що я розумніший за інших, і я не думаю, що я знаю більше за інших (навпаки, я завжди відчував, що знаю замало). Відмінність тільки у тому, як я виконую свою роботу – я завжди намагаюсь виконати її якнайкраще! Якщо мені потрібно зробити більше, ніж мене попросили, я намагаюсь переконати замовника дозволити мені це зробити, якщо я переконаний, що проекту не вистачає чогось, я намагаюсь переконати замовники дозволити мені розробити це щось, і так далі. Іноді я навіть роблю дещо не питаючи дозволу у замовника, але у такому випадку я роблю це тільки у свій вільний час і обов’язково повідомляю про це.

З-поміж задоволення замовника, своєї посади, заробітної плати та роботи, задоволення кінцевих користувачів та досконалості продукту (в широкому змісті) я зазвичай обираю останнє… Оскільки я вірю в те, що досконалість продукту гарантує все решту.

То ж “секрет” – це власне моя робота… Зокрема “секрет” – це мої проекти, які створювались щоб рекламувати Softjourn, але які, в результаті, розрекламували мене. Ці проекти допомогли Варуну Шор знайти мене для розробки додаткових плагінів. Моя робота для Kayako показала, що я – хороший розробник, через що я і отримав пропозицію працювати повний день. Те саме з oDesk та #MyOtherRedmineProject – моя робота, а саме мої плагіни, продемонструвала, хто я і на що здатен. Отже, якщо ви хочете досягти того ж, що й я (якщо ви вважаєте, що я чогось досяг), просто будьте розробником! Якщо ж ви не можете чи не хочете – міняйте рід занять! Але не витрачайте свій час на аутсорсинг…