Блог

Я розумію, що не у кожного є можливість якимось чином воювати на реальному фронті, однак я напевне знаю, що кожен українець, який користується соцмережами, може допомагати хоча б віртуальному!.. Так, якщо ви мене запитаєте, хто з українців досяг значних успіхів у віртуальній боротьбі з російським агресором, я назву Романа Бурка (засновника InformNapalm), Дмитра Тимчука (засновника Інформаційного спротиву), команди цих двох проектів та проекту StopFake. Хто ще?.. Для прикладу: Антон Швець, Петро Шуклінов, Роман Донік та багато інших… І, чомусь більшість з них (а може й усі) – російськомовні!..

Тому, уявіть собі мою реакцію, коли я чую як україномовні “патріоти” (та “патріотки”) докулупуються до того, що хтось за сусіднім столиком, у своєму блозі, своїй передачі і т.д. розмовляє чи пише російською!.. Вони, бачите, обурюються, що це – “мова ворога”!.. Невже для них такі люди, як Роман Бурко – вороги?! Для мене, наприклад, вони навпаки – герої!

Діяльність таких команд як InformNapalm особисто у мене викликає тільки захоплення і глибоку повагу! Зокрема тому, що я усвідомлюю, що теоретично міг би робити для перемоги над агресором стільки ж, якби віддавав увесь свій час і сили на цю боротьбу! Але, очевидно – я не настільки патріот своєї країни… І тому при спілкуванні з такими людьми у мене не виникає і думки, що можна докулупатися до їх мови! Тим більше, мені б не вистачило наглості назвати їх мову “мовою ворога”! Щоб мати право так говорити, я мав би робити для перемоги в рази більше, ніж вони!..

Безперечно, сам факт того, що багато героїв війни використовують у побуті російську, додатково популяризує цю мову в нашій країні. Однак, я не розумію, чому замість того, щоб проводити відповідну аналогічну діяльність для популяризації української, наші “щирі патріоти” тупо придираються до російської?! Чому замість того, щоб стати основним активом таких груп як InformNapalm, західні українці натомість прийнялись критикувати своїх співгромадян за мову?.. Соромно!