Насправді, у націоналізму є дуже багато різних видів, настільки багато, що у деякому змісті націоналістом можна назвати навіть мене – людину, яка проти нього!.. Однак, я проти не будь-якого націоналізму, а його конкретного виду, який в Україні і прийнято називати цим словом. А називають так у нас етнічний націоналізм. Тим не менше, наш виділяється з-поміж інших схожих націоналізмів особливою нелюбов’ю до російського – російського не у значенні “з Росії”, що в умовах російської агресії має зміст, а російського у значенні “не достатньо українського”, наприклад, мови. До речі, найбільш “яскравим” представником такого націоналізму у нас завжди було і залишається Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. І, цілком природно, його популярність значно спала після початку російської агресії, адже українці отримали змогу побачити, що “російський” може означати і “за Україну”, наприклад, тому що багато хто з захисників нашої Батьківщини виявився російськомовним. Однак, на жаль, не до усіх це ще дійшло і, схоже, в умовах відносного перемир’я на фронті та кризи в нашій країні український неадекватний націоналізм знову почав повертати собі популярність…
