Блог

Фотографія Shutterstock.com

19 січня 2016 р. деякі українські та російські анархісти, соціалісти та, можливо, інші ліві (і не зовсім) зібралися у Києві біля кінотеатру “Жовтень” на антифашистську акцію Проти ультраправого терору. Мета: привернути увагу українського суспільства до агресивності ультраправих рухів і, у тому числі, вшанувати пам’ять російських антифашистів – правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, яких російські неонацисти убили посеред білого дня у Москві в 2009 р. і які відтоді стали символом антифашистського руху на теренах колишнього СРСР. Мітинг організував український осередок анархістського Комітету 19 січня, який проводить подібні акції у багатьох містах світу саме 19 січня щорічно (у день убивства Маркелова та Бабурової). В Києві цього року участь в події зокрема взяли український правозахисник Володимир Чемерис та російський опозиціонер Ілля Пономарьов. Сам “привід” акції – тобто жертви фашизму в Росії – та участь у ній відомого російського опозиціонера – єдиного в Державній Думі РФ, хто виступив проти анексії Криму – символізують, наскільки ця тема актуальна саме для України. Адже, як і Маркелов з Бабуровою, наша країна вже два роки чинить опір російським фашистам… Однак, під час акції відбулося дещо, що мені особисто важко зрозуміти – на місце її проведення прийшли представники Цивільного корпусу “Азов” з явною метою її… “розігнати”!

Хоча центр організації Комітет 19 січня і знаходиться в Росії, яка останні два роки називає “фашистами” усіх українців, сама акція, на перший погляд, не схожа на ворожу. Адже, жертви – росіяни, які були убиті справжніми російськими нацистами, у той час як псевдо-фашисти російської пропаганди тут ні до чого і навіть не згадувались в анонсі. Однак, на переконання Азову (та подібних організацій) цей мітинг був направлений не проти явних нацистів, а проти націоналістів та добровольців, був за комуністів та ЛГБТ, і його влаштовували крайні ліві, що тісно співпрацюють з Кремлем… Все б нічого, але Ілля Пономарьов, який змушений був тікати з Росії через переслідування за свою позицію щодо України, в це ніяк не вписується! Я вже не кажу, що… крайні ліві і за ЛГБТ?.. Ви серйозно? А якщо ще й передивитися відео того, що відбувалося під час акції, яке було зняте Громадським, то складається враження, що представники Азов прилетіли з іншої планети: їм говорять одне, а вони чують щось абсолютно інше, їм пояснюють свою позицію спокійно і зважено, а вони накручені наче спортсмени перед боєм…

Але, давайте припустимо, що організатори акції приховали її справжні цілі, як це стверджують деякі представники Азову. Тому, давайте спробуємо глянути на акцію неупереджено…

Ми знаємо, що акція присвячена Станіславу Маркелову та Анастасії Бабуровій. Саме тому, деякі її учасники прийшли з їх фотографіями – ніяких інших плакатів, наскільки я розумію, не було. 19 січня – це день їх загибелі, тому ж і основний організатор взяв собі назву “Комітет 19 січня” (члени цього “комітету”, наскільки я зрозумів, приховують свою особистість, боячись помсти російських нацистів). Отже, можливо, діяльність покійних антифашистів несла якусь загрозу українським націоналістам і добровольцям?..

• Станіслав Маркелов був російським адвокатом, соціал-демократом (іншими словами, точно не крайнім лівим), який також симпатизував анархістам. У своїй адвокатській діяльності він часто відстоював інтереси антифашистів (переважно посмертно – після їх убивства нацистами), жертв ОМОН-івського свавілля, противників сьогоднішньої чеченської влади та жертв військових злочинів російської армії (переважно, чеченців). Іншими словами, нічого в його біографії не вказує на те, що його пам’ять не слід вшановувати в Україні! Навпаки, його боротьба проти “кадирівців” та російської армії повинна б викликати повагу в українців.
• Анастасія Бабурова була журналісткою відомого російського опозиційного видання Новая газета (яке, зокрема, надрукувало інтерв’ю з бурятським танкістом, що воював на Донбасі). По політичним поглядам вона була анархісткою, її статті часто стосувалися нео-нацистів та перевищення своїх повноважень правоохоронцями Росії. А ще вона була українкою, яка народилася і провела своє дитинство в Севастополі! І знову ж таки її діяльність більше відповідає інтересам сьогоднішньої України, ніж суперечить їм.

Може тоді щось не так з організаторами акції чи її ключовими учасниками? Давайте і їх перевіримо…

• Основний організатор – Комітет 19 січня – дуже таємнича організація, інформацію про основних учасників якої мені знайти так і не вдалось (на момент написання цих слів її сайт взагалі не працював). Тут немає нічого дивного – в Росії анти-фашистів досить часто навіть убивають. Пошуки ж їх позиції по Криму та Донбасу також не дали результату – схоже за останні два роки їх активність в Інтернеті значно зменшилась (що свідчить швидше про те, що вони не розділяють погляди російської влади на “український фашизм”, ніж навпаки).
• Володимир Чемерис – один з найактивніших учасників акції, а також відомий український громадський і політичний діяч та правозахисник. Зараз Чемерис схиляється більше до лівих ідей, хоч колись був “трохи” правим (правоцентристом). А ще він відомий тим, що його постійно “майданило” (говорячи термінами рашистів). Так, в часи СРСР за протестні акції його навіть двічі виключали з університету. За часів вільної України він був одним з співкоординаторів акції Україна без Кучми. Також він підтримав Євромайдан і навіть закликав українців приєднатися до протесту. Іншими словами, з точки зору рашиста, Володимир Чемерес – справжнісінька “п’ята колона”, представник “несистемної опозиції” і, отже, “ворог народу” (рашистського, звичайно).
• Ігор Панюта – член Соціалістичної партії України (так, тієї самої, яка в 2004 р. підтримала Майдан, хоча потім і зрадила його). Він – єдиний з відомих мені учасників акції намагається дотримуватись “нейтралітету” між Євромайданом та донецьким “Антимайданом”, переконуючи, що у всьому винуваті олігархи та капіталізм. Іншими словами, він єдиний схожий на справді лівого (але при цьому не крайнього лівого). Тим не менше, він визнає агресію Путіна і свого часу навіть брав участь у Євромайдані (але потім, наскільки я розумію, розчарувався в революції, бо хотів, щоб вона була “лівою”).
• Ще один учасник акції – Артем Тідва – не дійшов до її місця проведення, так як його перестріли “націоналісти” і побили (на щастя, він – єдина жертва такого “патріотизму” пов’язаного з цим анти-фашистським мітингом)! Артем – редактор лівого україномовного журналу Спільне, який намагається розглядати події в Україні неупереджено – тобто, вже точно не займає позицію агресора! Більше того, мені не вдалося знайти нічого, що б вказувало, що Тідва якось виправдовує дії Росії, її терористів чи тих, хто виправдовує останніх! Іншими словами, схоже, що його побили саме за спробу взяти участь в антифашистській акції, а не за його позицію щодо війни.
• Останній з відомих учасників акції – російський опозиціонер Ілля Пономарьов – мабуть, не потребує особливого представлення… Однак, хочу ще раз підкреслити, що він – єдиний депутат російської Думи, який свого часу виступив проти анексії Криму! За це на батьківщині його почали переслідувати, позбавили недоторканості і навіть сфабрикували проти нього кримінальну справу!
• Бандерівець також стверджує, що в акції брав участь якийсь представник проросійської Боротьби, яка і справді відома своєю антиукраїнською позицією. У якості доказу автор наводить два скріни. Однак, на цих скрінах видно двох молодих хлопців і не вказано, хто саме з них є тим самим представником. Також, немає ні імені цього представника, ні посилань на матеріали про нього, ні будь-яких інших доказів його участі в “Боротьбі”. Я вже не кажу, що обидва хлопці не схожі на ключових організаторів акції.

Сергій Філімонов

Тому, мені не зрозуміло, навіщо представники Азову взагалі прийшли на цю акцію (я б ще зрозумів, якби вони приєднались до неї, щоб виступити проти російського фашизму)?.. Вони що визнають себе фашистами?! Невже так важко заздалегідь розібратися, проти чого мітинг і, що важливіше, хто має намір в ньому прийняти участь? Ні, я розумію і знаю, що серед азовців є нацисти, які по своїй природі недолюблюють “антифа” (так вже у них заведено), але іти розганяти акцію антифашистів офіційно?.. Адже, азовців привів голова київського осередку Цивільного корпусу Азов Сергій Філімонов! От мені і цікаво – чим він думав?! Невже не зрозуміло, що, якщо ти представляєш офіційний Азов і прийшов розігнати акцію пам’яті людей убитих неонацистами, то цим самим ти визнаєш організацію, яку представляєш, неонацистською?! Я розумію, що Сергій може бути неонацистом, який звик з іншими футбольними фанатами відповідного світогляду битися з фанами “Арсеналу” (переважно “антифа”), але тут річ іде про зовсім інший рівень! Зрозуміти це можна було всього лише дізнавшись, хто має намір піти на акцію! А якби розгін удався і єдиний російський депутат, який виступив проти анексії Криму і якого не наважились бити навіть рашисти отримав на горіхи від українських “патріотів”?! Ото “сміху” було б – російська пропаганда була б просто в дикому захваті! Філімонов про це подумав?..

На акції голова київського Цивільного корпусу Азов Сергій Філімонов стверджував, що проведенням свого заходу присутні антифашисти ніби-то підігрують Росії. Вийшовши з фотографіями людей убитих російськими нацистами в країні, яка зазнала нападу російських фашистів?.. Не вірю! Але давайте собі уявимо, що акцію все таки провели б без перешкод, так як “патріоти” з Азову не прийшли б: Було б максимум 500 чоловік (реально збиралось прийти біля 100), які постояли б з фотографіями Маркелова і Бабурової, поговорили б про фашизм в Україні та Росії і розійшлись. Яку шкоду це завдало б інтересам України?! Найбільш ймовірно таку маленьку акцію навіть не помітили б (хоча варто було б провести більшу і таки проти справжнього фашизму в Росії). Натомість саме Азов чудово підіграв російській пропаганді тим, що прийшов розігнати анти-фашистів! Саме завдяки “патріотам” Азову ця акція з простого мітингу проти фашистів перетворилася на демонстрацію фашизму в Україні! Саме завдяки, зокрема, Сергію Філімонову цю акцію і нацистів у Азові помітили у тому числі європейські журналісти – так, я особисто дізнався про цю історію від кореспондента France24 Гуллівера Крагга! І це при тому, що, на щастя, не дійшло до бійки, в якій міг постраждати і Ілля Пономарьов! То, хто тоді підігрує Росії?..

Давайте ж спробуємо проаналізувати, що могло змусити Сергія Філімонова привести активістів Цивільного корпусу Азов на розбірку з ніби-то про-російськими антифашистами:

• Якщо вірити словам самого Сергія, то вони прийшли тому що подумали, що акція буде анти-українською, сепаратистською і т.д. А це в свою чергу означає, що вони не провели належного аналізу майбутньої акції, що, як мінімум, вказує на безвідповідальність керівництва київського осередку Цивільного корпусу! Також Філімонов стверджував, що прийшов поговорити, подивитися, що це за акція… Хоча, якщо глянути репортаж Громадського з події, то наміру “поговорити” ви просто не помітите! Але і “поговорити” у нього не вийшло – йому кажуть одне, а він чує зовсім інше, те, чого немає! Просто “чудовий” керівник Цивільного корпусу Азов виходить…

Однак, все це – якщо Сергій Філімонов каже правду (тобто, якщо вірити його словам), що звісно може бути і не так…

• На жаль, більш ймовірно, що Сергій Філімонов – просто неонацист, тобто один з тих, хто любить Гітлера, свастику і т.д., виступає за “чистоту раси” і т.п. Саме таке враження своїми діями він склав і у іноземних журналістів (у тому числі в Гуллівера Крагга), зокрема тому, що разом з ним проти акції виступили і малолітні неонацисти, які не приховували свого світогляду. Неонацисти ж відомі своєю ненавистю до антифашистів і завжди намагаються розганяти подібні зібрання. Тобто Сергій Філімонов, імовірно, просто не втримався…

Однак, якщо це так, то виникають і інші питання… Серед них: наскільки далеко нацист Філімонов готовий зайти у своїй боротьбі проти анти-фашистів, особливо враховуючи те, що анти-фашистами зараз можна вважати переважну більшість українців (так як ми боремся проти російського фашизму). І, у цьому контексті особливо “цікаво” звучить заява Сергія, яку він зробив, коли був на акції (і яку можна почути на 3:22 у цьому відео з події):

Я вважаю, що людей, які виступають проти України, проти українського, українського націоналізму, можна вбивати, потрібно, за землю, за країну і за народ!

Виходить, що Сергій Філімонов вважає себе українським націоналістом, а анти-фашистами – усіх, хто проти націоналізму?.. Нагадую, це сказав голова київського осередку Цивільного корпусу Азов – тобто не якийсь рядовий учасник руху! А це, ймовірно, означає, що така ж позиція у всього корпусу! Якщо це так, то будь-хто в Україні, хто не згідний з крайнім націоналізмом (саме його зазвичай і мають на увазі під “націоналізмом”) заслуговує на смерть?..

Наскільки ж мені відомо з таким націоналізмом в Україні не згідна більшість (якщо судити по результатам виборів, наприклад).

Тим не менше, я намагався не будувати здогадки і звернувся за коментарем у офіційну группу київського Цивільного корпусу Азов у вКонтакті. Однак, там мої запитання потерли, після чого мене заблокували (що, ймовірно, означає, що це – таки офіційна позиція – іншої ж інформації мені не дали)… Також я намагався отримати коментар від голови Цивільного корпусу Азов Сергія Сивачука – теж безрезультатно. Однак, все ж таки, дуже хочеться почути офіційний коментар щодо цих слів пана Філімонова від центрального штабу Цивільного корпусу Азов та, зокрема, від Андрія Білецького…

• 

  Роман “Зухель” Желєзнов

  Можливо, я погано розбираюся в неонацистах, але мені здається дивним, що будь-який неонацист настільки ненавидить будь-якого анти-фашиста, що готовий побити останнього, хоч вони можуть бути навіть не знайомі… У моєму розумінні, для цього між ними має бути якась особиста глибока неприязнь. Зокрема, фактором, який міг змусити когось привести азовців на розгін мітингу, могла стати ненависть до когось з убитих – Маркелова чи Бабурової (у такому випадку присутні викликали агресію не особисто, а тим що вшановували пам’ять ворогів). І такий учасник серед тих, хто прийшов розганяти мітинг, схоже, був! Так, російський неонацист Роман “Зухель” Желєзнов, який воює на на боці України у складі батальйону Азов, на цій акції заявив, що Станіслав Маркелов був “ліквідований заслужено”…

Можливо, саме Роман підмовив азовців прийти і розігнати акцію пам’яті свого ворога – російського анти-фашиста Станіслава Маркелова?.. Принаймі це б пояснило безвідповідальність і надмірну упередженість Філімонова – можливо, він просто повірив “побратиму”. Однак, якщо це так, тоді виникає ще одне питання: наскільки сильний вплив взагалі мають російські неонацисти на керівництво Азов?.. У випадку з акцією “Проти ультраправого терору” цей гіпотетичний вплив має явно виражену антиукраїнську природу, оскільки псує репутацію нашої держави на міжнародній арені. А що якщо саме для цього і було направлено в Україну “Зухеля” (є думка, що його завербувала російська влада) та інших?.. Можливо саме тому Азов і продовжує використовувати настільки схожу до гітлерівської символіку, що також створює величезні проблеми для України?.. Чи бува не причетні російські “побратими” і до цього?..

Взагалі ж можна сказати, що акція “Проти ультраправого терору” удалась саме завдяки Сергію Філімонову. Хотів цього Філімонов чи ні, неонацист він чи ні, була акція анти-українською чи ні, але вона привернула увагу до неадекватності самого Сергія, що, враховуючи обставини, викликає обгрунтовані підозри в його симпатіях до неонацизму та кидає аналогічні підозри на увесь Цивільний корпус Азов. Враховуючи це та те, що такий результат в даний момент (війни та використання тезису про фашизм в Україні російською пропагандою) несе загрозу національним інтересам України, виникає питання, наскільки Сергій Філомонов взагалі відповідає займаній посаді голови київського осередку Цивільного корпусу Азов. Адже, хто знає, де і при яких ще обставинах він не зможе втриматись!..