Блог

Після того як міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро заявив, що після першого ж тижня, протягом якого зберігатиметься режим тиші, Україні слід відразу ж зайнятися підготовкою закону про вибори на окупованих територіях та змін до Конституції в частині особливого статусу Донбасу, в країні здійнявся галас. Численні громадські діячі та політичні лідери тут же взялися погрожувати, що закличуть людей вийти на народний протест, тільки щоб не допустити цього. Хочу підкреслити: щоб не допустити саме підготовки, а не прийняття закону і змін до Конституції!..

More »

Нещодавно один мій соціальний друг (також з Івано-Франківська) запитав у своїх підписників, чого їм не вистачає для щастя. Цей допис набрав більше десятка коментарів, в яких коментатори побажали більше часу, кавуна, пиріжків і т.д. Якби не деякі обставини, про які і піде річ далі, на подібне запитання я особисто відповів би, що мені не вистачає здоров’я, але у теперішній ситуації відразу згадується анекдот, в якому свиня була здоровою, але недовго (бо зарізали)… На жаль, на даний момент, Україна знаходиться якраз у такій ситуації – фактично у будь-який момент її можуть почати “різати”, знову. Бажати при цьому чогось іншого, окрім власне життя (а, тим більше, кавуни і пиріжки), для мене – дивно і цілковито незрозуміло! Тому, я вважаю це ознакою того, що усі ці коментатори і, судячи з усього, більшість українців так і не зрозуміли, з чим Україна має справу…

More »

Насправді, у націоналізму є дуже багато різних видів, настільки багато, що у деякому змісті націоналістом можна назвати навіть мене – людину, яка проти нього!.. Однак, я проти не будь-якого націоналізму, а його конкретного виду, який в Україні і прийнято називати цим словом. А називають так у нас етнічний націоналізм. Тим не менше, наш виділяється з-поміж інших схожих націоналізмів особливою нелюбов’ю до російського – російського не у значенні “з Росії”, що в умовах російської агресії має зміст, а російського у значенні “не достатньо українського”, наприклад, мови. До речі, найбільш “яскравим” представником такого націоналізму у нас завжди було і залишається Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. І, цілком природно, його популярність значно спала після початку російської агресії, адже українці отримали змогу побачити, що “російський” може означати і “за Україну”, наприклад, тому що багато хто з захисників нашої Батьківщини виявився російськомовним. Однак, на жаль, не до усіх це ще дійшло і, схоже, в умовах відносного перемир’я на фронті та кризи в нашій країні український неадекватний націоналізм знову почав повертати собі популярність…

More »

Для мене особисто найочікуванішою реформою в Україні є реформа медицини і, як на зло, якраз по цій реформі у нас абсолютно нічого реально ще не зроблено! А хвилює мене це питання через те, що я досить серйозно хворий уже багато років (і взагалі змалку постійно хворів), і тому не по чутках знаю, який стан справ у цій галузі. А стан справ такий, що медицини у нас швидше нема, аніж є… Тому мене дуже дивує, коли люди абсолютно серйозно наполегливо рекомендують звертатися до лікарів навіть в елементарних випадках. При цьому, усі більше чи менше знають, що наша медицина – далека від нормальної! Знають і продовжують рекомендувати (цікаво, чи самі так часто звертаються)… Ситуація ж така, що звернення до лікарів, на жаль, у нас може бути навіть небезпечним і навіть елементарна хвороба зусиллями медиків може легко перетворитися на критичну…

More »

19 січня 2016 р. деякі українські та російські анархісти, соціалісти та, можливо, інші ліві (і не зовсім) зібралися у Києві біля кінотеатру “Жовтень” на антифашистську акцію Проти ультраправого терору. Мета: привернути увагу українського суспільства до агресивності ультраправих рухів і, у тому числі, вшанувати пам’ять російських антифашистів – правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, яких російські неонацисти убили посеред білого дня у Москві в 2009 р. і які відтоді стали символом антифашистського руху на теренах колишнього СРСР. Мітинг організував український осередок анархістського Комітету 19 січня, який проводить подібні акції у багатьох містах світу саме 19 січня щорічно (у день убивства Маркелова та Бабурової). В Києві цього року участь в події зокрема взяли український правозахисник Володимир Чемерис та російський опозиціонер Ілля Пономарьов. Сам “привід” акції – тобто жертви фашизму в Росії – та участь у ній відомого російського опозиціонера – єдиного в Державній Думі РФ, хто виступив проти анексії Криму – символізують, наскільки ця тема актуальна саме для України. Адже, як і Маркелов з Бабуровою, наша країна вже два роки чинить опір російським фашистам… Однак, під час акції відбулося дещо, що мені особисто важко зрозуміти – на місце її проведення прийшли представники Цивільного корпусу “Азов” з явною метою її… “розігнати”!

More »

Критикувати можна по-різному… Для прикладу, можна перелічити невиконані обіцянки, а можна й просто звинуватити опонента у тому, що він, ніби-то, не виконав ще жодної, при цьому чудово усвідомлюючи необгрунтованість даного твердження. Безумовно, у останньому випадку говорять більше емоції (або ж це – свідоме перебільшення, основна мета якого заручитися підтримкою більш емоційної частини аудиторії, що в тій чи іншій мірі вже розділяє сказане). Але критику влади саме такого роду все частіше можна зараз почути від опозиційних політиків, громадських діячів, добровольців, волонтерів і багатьох звичайних громадян. Очевидно, що таку критику не можна назвати нормальною (і, тим більше, конструктивною), адже, незалежно від її справжніх намірів, єдиний її результат – виховання у людей упередженого відношення до влади. Взяти хоча б вираз “внутрішній окупаційний режим” – зрозуміло, що таке формулювання закладає асоціацію між (“зовнішньою”) окупацією (Росією) та владою у країні…

More »