Блог

Фото Remi Jouan

Після того як міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро заявив, що після першого ж тижня, протягом якого зберігатиметься режим тиші, Україні слід відразу ж зайнятися підготовкою закону про вибори на окупованих територіях та змін до Конституції в частині особливого статусу Донбасу, в країні здійнявся галас. Численні громадські діячі та політичні лідери тут же взялися погрожувати, що закличуть людей вийти на народний протест, тільки щоб не допустити цього. Хочу підкреслити: щоб не допустити саме підготовки, а не прийняття закону і змін до Конституції!..

В Україні іде війна! Тому заява європейців нагадує ситуацію, коли дві союзні армії вирішують: варто відступити на більш захищені позиції чи спробувати тримати оборону там, де існує великий ризик її не втримати. Не важливо чому, але друга армія, схоже, відмовляється залишатись. У такій ситуації у першої армії вибір, насправді, дуже простий: або залишитись і ймовірно загинути (через що союзній армії більше не буде що робити на полі бою) або відійти на закріплені позиції з союзниками і продовжити боротьбу вже там. Можете це назвати тактичним відступом, якщо хочете.

Чи права у даній ситуації Європа – наша “союзна армія”, яка пропонує нам здати позиції?.. Я точно знаю, що ні! Але це – доконаний факт, на який ми вплинути не можемо! Європі слід було би не те, що не відступати, а й наступати – наприклад, щопівроку посилюючи санкції проти російських фашистів. Однак умовити її зробити це на даний момент в України немає жодних шансів!

Але чому Європа так діє? Сьогодні Європейський союз сам потерпає від системної кризи, до виникнення якої причетна у тому числі путінська Росія. Від цієї кризи страждає в першу чергу єдність європейців, що добре видно по останніх референдумах (Brexit та в Нідерландах). І хоч політична верхівка (а-ля генералітет) добре розуміє, чому варто продовжувати боротьбу з Росією, “низи” (а-ля прості солдати та офіцерство) починають сумніватися, що ця війна їм потрібна. Розуміючи, що внутрішнє протиріччя може роз’їсти їх “армію” зсередини ще до завершення “битви”, Штайнмайєр та Еро і пропонують (ніби-то) піти на деякі уступки Путіну. При цьому, повірте, “солдати” (тобто “низи”) будуть тільки раді, якщо від їх плану відмовиться саме Україна – це дозволить їм просто залишити поле бою з “чистим сумлінням”. Про всяк випадок уточню: річ іде про те, що низи Європи хочуть відмовитись від санкційної і ізоляційної політики щодо Росії і зменшити політичну підтримку України в її боротьбі проти агресора!..

Багато українців чомусь переконано, що повернення ОРДО та ОРЛО під контроль України на умовах, наприклад, автономії – це в інтересах путінської Росії. Сама Росія також запевняє, що хоче, щоб ці регіони залишались у складі України на “особливих” умовах. Однак, наскільки це правда?.. Відповідь на це питання стає очевидною, якщо послухати, що про все це думають рашисти. А вони і слухати не хочуть про те, що Донбас може знову стати частиною України! На будь-яких умовах! Так, “вата” – простий обманутий російський народ – погоджується з такою можливістю (так само як вона колись погоджувалась з тим, що це ніби-то не російські військові блокували українських в Криму). Але “ватою” просто маніпулюють! Путінський же режим тримається не на “ваті”, яка після належної пропагандистської обробки готова сприйняти будь-яке рішення російської влади, а саме на рашистах, яким принципово важливе дотримання режимом ідеологічної лінії. Повернення ж Донбасу Україні суперечить цій лінії! А це означає, що Росія на цей крок не піде, оскільки це означатиме початок краху ідеології режиму, а отже невдовзі і його самого!

Чому ж росіяни стверджують, що ніби-то хочуть, щоб Донбас залишався в Україні?.. По тій же причині, чому в 2014 р. вони говорили, що це не російські військові блокують українських в Криму. Це – блеф, основна мета якого затягнути час! Путін розраховує, що Захід не буде посилювати санкції і свою політичну підтримку України, поки він ніби-то сидить за столом переговорів і намагається втиснути ОРДО та ОРЛО в Україну на своїх умовах. Більше того, таким чином він також намагається переконати європейців, що саме Україна є тією стороною, яка не йде на компроміс у цьому питанні (він же ніби-то вже пішов на “компроміс”). І Путін вже досяг у цьому значних успіхів – як відомо, багато хто з європейців вже розглядає можливість зняття санкцій.

Чи розуміють це в Європі?.. Гадаю, що так. Можливо саме через це Еро і пропонує розпочати роботу над законом про вибори та змінами до Конституції України після першого ж тижня дотримання тиші. Якщо б Україна пішла на такий крок, то це довело б “низам” Європи, що наша країна готова іти на компроміси. Думаю, європейські міністри прекрасно розуміють, що у такому випадку Росія сама шукатиме способи зірвати цей процес – це б дало європейцям наочне підтвердження для своїх “низів” того, що саме Путін саботує повернення Донбасу у політичне поле України, що, у свою чергу, дозволило би зміцнити позиції України та її союзників.

Чи розуміє це Порошенко та вище керівництво України?.. Я переконаний, що не тільки розуміє, а навіть що цей план розроблявся за участі представників України! Якщо подумати, то на даному етапі ні про яку здачу інтересів України поки не йдеться. Еро запропонував розпочати роботу над відповідним законодавством, але така робота може тривати і місяцями. Більше того, саме законодавство також можна прив’язати до, наприклад, взяття під контроль кордону між ОРДО/ОРЛО та Росією. У будь-якому випадку, цей процес, при бажанні, можна затягнути!..

Чи розуміють це Самопоміч та інші подібні сили та громадські діячі, які фактично вже почали підбурювати народ до протесту?.. Схоже, що ні… Або ж їм важливіше заробити політичні дивіденди на цьому питанні, ніж вступати у бій з Росією пліч-о-пліч з владою. Адже, значно простіше грати на емоціях воюючого народу в інформаційному просторі, ніж сісти і працювати, наприклад, в Раді, щоб не допустити прийняття законодавства, яке б і справді суперечило інтересам України.

Слід нарешті усвідомити, що підготовка законопроектів для реалізації Мінських домовленостей – це не зовсім політичний процес, а швидше операція в рамках гібридної війни з Росією. На війні ж буває, що генерали віддають накази, які на перший погляд схожі на здачу позицій. Не знаючи стратегії, плану і умов солдати просто не можуть бути впевнені, що у таких випадках річ іде саме про зраду. Уявіть собі, що комадувач віддає наказ деякій частині військ відступити, щоб заманити противника у котел, а солдати замість того, щоб виконати це розпорядження, закликають цивільних прийти і протестувати проти такого рішення… З таким підходом війну не зможе виграти жоден генерал!

Також, давайте все таки собі уявимо, що я неправий і Путін справді хоче повернути ОРДО/ОРЛО Україні… У такому випадку, після заяв Еро росіяни би просто змусили своїх терористів дотримуватись тиші протягом тижня! Це ж такий чудовий шанс змусити Україну прийняти необхідне законодавство або продемонструвати Європі, що саме Україна не хоче іти на компроміс. Натомість, як ми знаємо, російські терористи не припиняють обстріл українських військ! Чому?.. Ви думаєте, Росія їх не контролює?..

Але чи можу я помилятися в своїх оцінках того, що відбувається?.. Звичайно можу. Але хіба робота над законопроектами і справді настільки небезпечна для України?.. Повторюю – їх підготовка, а не прийняття. Враховуючи, що у Мінську і в нормандському форматі представники нашої влади не вирішують політичні проблеми, як чомусь прийнято вважати, а ведуть гібридну війну, очевидно, що ще не час народу протестувати проти просто підготовки документів. Я схильний довіряти нашому головнокомандуючому у цьому питанні і це ж саме слід робити усім українцям, якщо ми справді хочемо перемогти! Повторюю: на війні такі питання вирішуються тільки головнокомандувачем і, подобається вам він чи ні, іншого у нас немає.