Після того як міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро заявив, що після першого ж тижня, протягом якого зберігатиметься режим тиші, Україні слід відразу ж зайнятися підготовкою закону про вибори на окупованих територіях та змін до Конституції в частині особливого статусу Донбасу, в країні здійнявся галас. Численні громадські діячі та політичні лідери тут же взялися погрожувати, що закличуть людей вийти на народний протест, тільки щоб не допустити цього. Хочу підкреслити: щоб не допустити саме підготовки, а не прийняття закону і змін до Конституції!..
Думки
Війна не заважає вам бути щасливими?
Нещодавно один мій соціальний друг (також з Івано-Франківська) запитав у своїх підписників, чого їм не вистачає для щастя. Цей допис набрав більше десятка коментарів, в яких коментатори побажали більше часу, кавуна, пиріжків і т.д. Якби не деякі обставини, про які і піде річ далі, на подібне запитання я особисто відповів би, що мені не вистачає здоров’я, але у теперішній ситуації відразу згадується анекдот, в якому свиня була здоровою, але недовго (бо зарізали)… На жаль, на даний момент, Україна знаходиться якраз у такій ситуації – фактично у будь-який момент її можуть почати “різати”, знову. Бажати при цьому чогось іншого, окрім власне життя (а, тим більше, кавуни і пиріжки), для мене – дивно і цілковито незрозуміло! Тому, я вважаю це ознакою того, що усі ці коментатори і, судячи з усього, більшість українців так і не зрозуміли, з чим Україна має справу…
Ви проти націоналізму? Тоді вас потрібно вбити!
19 січня 2016 р. деякі українські та російські анархісти, соціалісти та, можливо, інші ліві (і не зовсім) зібралися у Києві біля кінотеатру “Жовтень” на антифашистську акцію Проти ультраправого терору. Мета: привернути увагу українського суспільства до агресивності ультраправих рухів і, у тому числі, вшанувати пам’ять російських антифашистів – правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, яких російські неонацисти убили посеред білого дня у Москві в 2009 р. і які відтоді стали символом антифашистського руху на теренах колишнього СРСР. Мітинг організував український осередок анархістського Комітету 19 січня, який проводить подібні акції у багатьох містах світу саме 19 січня щорічно (у день убивства Маркелова та Бабурової). В Києві цього року участь в події зокрема взяли український правозахисник Володимир Чемерис та російський опозиціонер Ілля Пономарьов. Сам “привід” акції – тобто жертви фашизму в Росії – та участь у ній відомого російського опозиціонера – єдиного в Державній Думі РФ, хто виступив проти анексії Криму – символізують, наскільки ця тема актуальна саме для України. Адже, як і Маркелов з Бабуровою, наша країна вже два роки чинить опір російським фашистам… Однак, під час акції відбулося дещо, що мені особисто важко зрозуміти – на місце її проведення прийшли представники Цивільного корпусу “Азов” з явною метою її… “розігнати”!
Моя думка: Vulytsia чи Street? (1 comment)
В першу чергу хочу зауважити, що єдина варта уваги причина писати “vulytsia” замість “street” – це те, що робити припущення, що усі іноземці знають англійську – не зовсім коректно по відношенню до них, так само некоректно використовувати тільки англійську, “ображаючи” таким чином національні почуття, для прикладу, німців, греків, французів, арабів і т.д. Щоправда дивно чути про таку толерантність до інших від людей, які не проявляють елементарної толерантності навіть до своїх (наприклад, до російськомовних співвідчизників). Хоча все стає зрозумілим як тільки взяти до уваги посилену “національну патріотичність” прихильників “vulyts”…
Що я думаю про проблему мови… (1 comment)
Що я думаю про прийняття проблемного мовного закону?.. Цього не повинно було статися! Але цьому навряд можна було запобігти… Я проти другої регіональної мови! Але не тому, що непокоюсь за мову (я більше непокоюсь за те, що її нищать свої ж)! Проблема тут не у мові – мова і не таке витримувала – проблема в державності, у жирній лінії, яку ведуть по карті України!.. І роблять це усі політичні сили, ніби змовившись!
(1-5/5)
Also available in: Atom