Блог

Фото David Buedo

Нещодавно один мій соціальний друг (також з Івано-Франківська) запитав у своїх підписників, чого їм не вистачає для щастя. Цей допис набрав більше десятка коментарів, в яких коментатори побажали більше часу, кавуна, пиріжків і т.д. Якби не деякі обставини, про які і піде річ далі, на подібне запитання я особисто відповів би, що мені не вистачає здоров’я, але у теперішній ситуації відразу згадується анекдот, в якому свиня була здоровою, але недовго (бо зарізали)… На жаль, на даний момент, Україна знаходиться якраз у такій ситуації – фактично у будь-який момент її можуть почати “різати”, знову. Бажати при цьому чогось іншого, окрім власне життя (а, тим більше, кавуни і пиріжки), для мене – дивно і цілковито незрозуміло! Тому, я вважаю це ознакою того, що усі ці коментатори і, судячи з усього, більшість українців так і не зрозуміли, з чим Україна має справу…

Очевидно, українці уже змирилися з тим, що десь там на сході тліє війна, і намагаються жити так ніби нічого цього насправді не відбувається. Для багатьох ця війна – далека і не має чіткого визначеного стану (міжнародна чи АТО і т.д.), через що їм починає здаватися, що вона – чужа і не становить для них реальної загрози. Саме тому, коли я запитав підписників свого друга, чому нікому не вистачає миру у країні, мені відповіли, що це питання було “не до патріотів”… Отже, “непатріоти” зовсім не бояться, що російську агресію не вдасться стримати і що “рускій мір” може прийти і до їхнього дому?.. Очевидно, вони переконані, що цього уже не станеться, але звідки таке переконання?..

Ті дії, які здійснює Росія по відношенню до України починаючи з 2014 р, планувалися російськими спецслужбами уже давно – мінімум з 2004 р. Цілком очевидно, що у результаті цих дій росіяни планували захопити не тільки Крим і частину Донбасу, тому наївно вважати, що Росія зупинилася і більше не намагатиметься здійснити задумане! Українцям слід нарешті усвідомити, що на сході і півдні нашої країни стоїть агресор, який чекає нагоди, щоб почати наступ на Київ, Львів та, у тому числі, Івано-Франківськ. Увесь цей час починаючи з 2014 р. росіяни планують, намагаються спровокувати, переозброюються і очікують! Вас за дверима чекає озброєний відморозок і ви про це знаєте, але вам для щастя не вистачає кавуна?..

Можливо, українці вирішили, що якби Путін хотів захопити Україну, то вже б давно віддав наказ про наступ?.. Саме у цьому, до речі, переконують і росіяни. Однак, від повномасштабного наступу на Україну Росію стримує Захід і можливість посилення ним санкцій! Так, росіяни заперечують, що санкції діють, але рашисти заперечуватимуть це, навіть якщо (або особливо якщо) вони діють – це робиться виключно для того, щоб посіяти сумніви щодо доречності санкцій у західних політиків. Те ж, що більш глибокі санкції точно діятимуть ефективніше, ні у кого не викликає сумнівів…

Саме тому, на даний момент Росія усі сили кинула на боротьбу з Заходом та його єдністю – тільки завдяки цьому ми і маємо відносне затишшя на фронті!.. По-перше, Росія намагається переконати європейських політиків і самих європейців у безглуздості і безперспективності санкцій. По-друге, росіяни усілякими способами намагаються розколоти європейське суспільство. Для цього вони підтримували референдум в Нідерландах, євроскептиків по усій Європі і т.д. І в цій інформаційній війні проти Заходу Росія вже здобула перші перемоги: голландці проголосували проти асоціації з Україною, британці проголосували за вихід Британії з ЄС, парламенти Франції, Кіпру на 4 провінцій Італії проголосували за зняття санкцій, євроскептики і популісти стають все більш популярними в Європі і т.д. Санкції все важче і важче продовжувати, питання Криму і Донбасу все важче і важче втримувати на порядку денному. Як тільки ж санкції знімуть, а питання України відійде на задній план і Путін переконається, що Євросоюзу не до нас – Росія відновить наступ! Можете навіть не сумніватися! І це може статися вже через півроку. Через півроку в країні може початися повномасштабна війна, а вам для щастя не вистачає пиріжків?..

Тим часом, Росія також намагається переконати усіх – від українців до європейців – що вона не представляє ніякої загрози. До речі, далеко не вперше, якщо згадати російсько-грузинську війну 2008 р. Як і в 2008 р., почувши про можливий напад на сусідів, у тому числі Україну, російські чиновники ніби-то відверто сміються – точнісінько так, як вони колись сміялись з ймовірності захоплення Криму! А тоді багато хто прогнозував, що він стане наступним після Абхазії і Південної Осетії – але їм не вірили! Так само зараз у те, що Росія може напасти на східно-європейські країни не вірить багато європейців. А даремно! Не вірить зараз у можливість відновлення бойових дій з “рускім міром”, очевидно, і багато українців, що просто наївно! Хіба ще не зрозуміло, що мета Росії – приспати увагу майбутньої жертви?.. Хіба не зрозуміло, що сам стиль ведення війни (так званий гібридний) вибраний з цією ж метою?.. На території країни з’являються військові з явно російським обладнанням, але росіяни їх називають “місцевими”, псевдореспублікою керують громадяни Росії, але росіяни стверджують, що вони самі по собі, західні санкції прив’язані до Мінська, але росіяни вперто роблять вигляд, що не мають і не можуть мати зобов’язань по Мінську і т.д. Ці примітивні і, на перший погляд, дитячі намагання заперечити очевидне мають на меті змусити людей засумніватися, що все – насправді саме так, як здається. І хоч розум каже, що росіяни нагло брешуть, десь усередині людини закрадається думка, що вони – несерйозні і тому не небезпечні. Насправді ж це – психологічна обробка супротивника: спочатку змусити розслабитись (щоб хотілося кавуна чи пиріжків), а потім, у неочікуваний момент, завдати нищівного удару. І, очевидно, це – діє! Поки українцям для щастя не вистачає кавунів, “старший брат” точить лезо чекаючи їх за дверима…

“Миролюбне” белькотіння росіян та ігри в дурня мають на меті ще одне – не дозволити українському суспільству мобілізуватись. Жодна нормальна людина не хоче воювати, тому підсвідомо шукає виправдання для свого пацифістського настрою – саме таке виправдання і дають росіяни! Вони розуміють, що мобілізоване та налаштоване на перемогу українське суспільство приділяло б значно більше зусиль, щоб побороти російську пропаганду (зокрема на Заході), щоб відкрити очі європейцям (та деяким співвітчизникам) на російську агресію, щоб пояснити необхідність посилення санкцій, щоб звернути увагу на російську атаку на західні цінності і т.д. Однак, у той час як багато людей намагаються допомогти своїй країні як можуть (ні йти на фронт, ні витрачати кошти для цього – не обов’язково), іншим українцям не вистачає… кавунів і пиріжків.