Блог

У зображені використано фотографії tausend und eins та AirPano.ru.

У сьогоднішньому суспільстві з усіх боків лунають заклики бути максимально позитивним, мінімально скаржитись, не шукати і не створювати собі проблем. Звичайно у деякій мірі люди, які до цього закликають, мають рацію! Адже, сучасне суспільство – досить цивілізоване, щоб забезпечити кожного усім необхідним для щастя. Все що потрібно робити кожній окремій людині – це, власне, бути щасливим, а, отже, не отруювати своє життя негативом та усіляко уникати його. Щоправда ті, хто до цього закликає, забувають, що не у всіх – рівні можливості… Але основне, що вони забувають – це те, що усе сучасне суспільство, демократія, та взагалі цивілізація стали можливими саме завдяки тисячолітній боротьбі з різного роду негативними факторами, яка була б просто неможливою, якби люди завжди уникали негативу!

На мою думку, саме боротьба з негативом, яка незмінно супроводжується його усвідомленням, і є запорукою розвитку суспільства, досягнення кращого рівня життя, вирішення проблем та виправлення помилок! З іншої сторони, уникнення та ігнорування негативу веде до перетворення цивілізації у суспільство споживачів, які не мають власних думок, без можливості кардинальних змін, а, отже, і розвитку.

Власне прикладом здорової реакції на негатив і є Євромайдан, основною ідеєю якого, як відомо, стало прагнення пересічних людей до європейських цінностей та рівня життя, які ставляться на противагу нашому сьогоденню. Без сумніву, щоб підтримувати Євромайдан, треба мати здатність бачити та усвідомлювати негативні сторони українського суспільства, які досить часто є очевидними для багатьох! Тим не менше, неочевидною є “інша сторона медалі” – те, проти чого виступає Євромайдан, присутнє усюди в нашому повсякденному житті і не обмежується українською владою!

Так чи інакше, будь-яка демократично (чи напів-демократично) обрана влада є відображенням свого народу, уособленням його цінностей та принципів. Навіть, якщо згадати про підкуп виборців, проплачених “тітушок” і т.п. – потрібно визнати, що все це стало можливим саме завдяки відповідним “цінностям” частини народу. Публічна боротьба з негативними сторонами такої влади (чим, власне, і є Євромайдан) допомагає суспільству звернути увагу на ці сторони, виховати нетерпимість до них, змушує вийти з “зони позитиву” і усвідомити проблеми! Однак у кінцевому варіанті ця боротьба зводиться не до боротьби з владою, а до боротьби за інші, кращі цінності, і, тому, до боротьби проти негативних якостей самого народу! Основна ж складність цієї боротьби полягає у тому, що не усі можуть усвідомити, що негатив є негативом, що цінності потрібно змінювати, і, якщо хочете, що врешті-решт потрібно бути менш позитивним і більш об’єктивним. Саме тому, здавалось би, очевидні причини і методи боротьби Євромайдану підтримуються далеко не усіма! Більше того, сам факт підтримки Євромайдану не означає, що людина справді слідує тим принципам та цінностям, за які бореться! Адже, хотіти певного відношення до себе і відповідним чином відноситись до інших – далеко не одне і те ж!

Євромайданівці часто стверджують, що представники влади – Янукович, Азаров та інші – є “уособленням зла”, які свідомо йдуть на негативні дії… Однак це, насправді, може бути і не так! Досить можливо, що вони просто не розуміють, що вони роблять поганого…

Тому, у цій статті я хочу вам продемонструвати, що люди, які чинять аналогічно нашій владі (просто у менших масштабах), можуть і не розуміти, що вони роблять щось погане, і, при цьому, відверто підтримувати Євромайдан та, ніби-то, розділяти його цінності! Цей приклад важливий тим, що показує необхідність проведення свого “Євромайдану” – у значенні саморозвитку та усвідомлення власних недоліків – в головах кожного українця! Адже, без роботи над собою змін у державі не досягти! Точніше, без належної роботи над собою значної частини українців Євромайдан стане лише легким поштовхом до особистісних змін кожного, який, в результаті, ні до чого може і не призвести (як це сталось з попереднім Майданом)!.. Адже, інакше люди з “викривленими” (чи, якщо хочете, недостатньо сучасними) цінностями продовжуватимуть обирати до влади своїх відповідних представників. Пізніше, ми також поговоримо про те, як міняючи себе ви можете автоматично підштовхувати до змін і своє оточення…

У цій статті річ піде про керівництво однієї з компанії на Західній Україні. Ми з вами проведемо паралелі між діями цього керівництва і відповідними діями влади. Ви також матимете змогу побачити, що ці дії не викликають протесту у інших співробітників, ба, навіть, часто звичайні працівники підтримують ці дії (прямо чи непрямо) або просто намагаються в них “не вникати”. Іншими словами компанію, яку ми розглянемо, можна вважати Україною у мініатюрі. Назву компанії та імена основних дійових осіб я не згадуватиму, щоб не псувати “абстрактність” статті, та й вони не мають значення, оскільки, якщо я не помиляюсь, подібне ви зможете помітити і в компаніях, до яких самі маєте відношення…