Блог

Паралелі

Отже, давайте перейдемо безпосередньо до розгляду схожих ситуацій у нашій державі та у згаданій компанії…

Паралель №1 – Кумівство

Кожен керівник намагається оточити себе людьми, яким він чи вона довіряє. Щоправда в українців ця довіра стосується не так професійних якостей (як воно, насправді, мало б бути), а готовності прикрити один одного у незвичних ситуаціях. У особливих випадках деякі керівники навіть створюють посади спеціально під конкретного товариша. Це явище у нас добре відоме і його прийнято називати “кумівством” та “круговою порукою”. Було безліч прикладів: Янукович завжди тягає за собою Азарова, Клюєва усіляко прикривають, хоча існують підстави хоча б тимчасово відсторони його від справ, Пшонка намагається виправдати дії силовиків і т.д і т.п.

Заради справедливості потрібно також відмітити, що це явище існує не тільки у Партії Регіонів – взяти хоча б намагання ВО “Свобода” прикрити Олега Гаркоту, якого спіймали на хабарництві…

У згаданій компанії це явище також має місце! Так голова відділу цієї компанії – старий друг директора, керівники проектів – інший друг і однокласник директора. Своєму куму – військовому у відставці – директор віддав посаду начальника офісу незважаючи на те, що на той момент уже був начальник офісу (деякий час їх було двоє) і що у цього кума – явні проблеми у спілкуванні з людьми. По аналогії з владою України директор і друзі усіляко прикривають, виправдовують і захищають один одного, і, як наслідок, разом боряться проти тих, хто виражає своє невдоволення їхніми діями.

Подібного роду довіра, особливо якщо вона стосується друзів, засліплює і часто заважає бачити реальну картину! Наші друзі зазвичай ведуть себе з нами інакше, ніж з іншими людьми. Тому керівниками не слід оточувати себе друзями! Однак, українці вже звикли до цього і тому, переважно, не бачать у цьому нічого поганого…

Паралель №2 – Непрозорість

Коли я пішов “на свій хліб” (як підприємець), я відчув, що мої намагання робити усе офіційно і платити усі податки не знаходять розуміння у багатьох моїх знайомих. І така реакція мені зрозуміла – скільки б податків ви не платили їх ніде не видно – дороги все такі ж погані, школи, садки все такі ж пошарпані, в медицині так само не вистачає обладнання, а існуюче вже давно застаріло… Натомість добре видно, як ростуть статки депутатів, чиновників і їх близьких чи друзів. Складається враження, що все, що ми платимо, розтягують по кишенях… Безперечно основна проблема тут у відсутності інформації, куди все іде.

Директор згаданої компанії одного разу на своїй сторінці у соцмережі засудив непрозорість фінансування державних структур та робіт і заключив, що в Україні необхідно ввести систему, яка б дозволяла бачити куди ідуть бюджетні кошти… При цьому він забув, що подібна проблема існує і у його власній компанії! Бізнес компанії влаштований так, що її клієнти платять за людино-години, потім компанія забирає свою частку (яка в середньому складає половину, наскільки мені відомо) і віддає решту працівникові. Все б нічого, але при цьому все, включно з зарплатою інших співробітників, намагаються тримати у таємниці, що, однак, не завжди виходить. Таким чином час від часу стає відомим, скільки заплатив клієнт, яка зарплата у одного і у другого співробітника і т.п., що автоматично викликає багато питань на кшталт: “Чому Вася заробляє вдвічі більше ніж я і при цьому робить менше?”. Ситуація підігрівається ще й тим, що у компанії відсутня будь-яка стратегія підвищення заробітної плати та кар’єрного зросту і абсолютно незрозуміло, від чого залежить розмір зарплати кожного окремого працівника…

Подібна непрозорівсть завжди сприймається як ознака того, що від простих людей щось намагаються приховати. Витік такої прихованої інформації руйнує рештки довіри людей до системи. Тільки прозорість може вирішити подібні проблеми.

Паралель №3 – Брехня

Одна з основних причин, чому піднявся Євромайдан, полягає у тому, що уряд та президент постійно брешуть. Так, нас переконували, що асоціацію з ЄС підпишуть, нам казали, що Тимошенко звільнять, стверджували, що від підписання угоди з ЄС дефолту не буде, переконували, що не залежать від кредиту МВФ, і т.д. і т.п…

Кидати слова на вітер – одна з основних “фішок” і директора компанії, про яку іде річ! Зокрема, протягом 2011 він обіцяв підняти усім працівникам зарплату удвічі – реальне ж підвищення не досягало і 20% відсотків! Крім того, він не раз намагався змусити брехати й інших – так, свого часу, працівників, які звільнялися, він просив казати іншим співробітникам, що вони йдуть у відпустку…

Найприкріше те, що ми дозволяємо себе обманювати… Політик, якого зловили на брехні, мав би назавжди втратити довіру народу – і не тільки тих, хто не голосував за нього, але й його власного електорату! Натомість багато виборців, як і працівників даної компанії, шукають виправдання брехні…

Паралель №4 – Неповага

Одним з основним закликів Євромайдану до влади став заклик поважати гідність народу. Одне з віч навіть отримало відповідну назву – “День гідності”! Але цей заклик виник не тільки через побиття мітингувальників силовиками 30 листопада. Так на відсутність поваги української влади до свого народу також вказують: фактичне ігнорування Євромайдану, як народного протесту, риторика окремих чиновників, що включає такі недоречні слова як “екстремісти”, “нацисти” та “фашисти”, відверте перекручування фактів, як, наприклад, кількості людей на Євромайдані, і т.д. і т.п. Крім того, уявлення про відношення чиновників до простого народу можна було завжди отримати просто відвідавши будь-яку державну установу…

Робота з клієнтами, нащастя, в сучасній Україні потрохи почала покращуватись і у цій області все рідше можна натрапити на хамство. Однак зміни майже не торкнулися відношення керівників до своїх підлеглих – тут все ще панує несправедливість, як і у відношенні влади до народу! Це ж стосується і згаданої фірми. Більше того, подібно до української влади керівництво фірми на словах декларує повагу до працівників, але не підтверджує свої слова діями! Зокрема такі дії (чи їх відсутність) включають: ігнорування різноманітних звернень підлеглих про допомогу та підтримку, хамство по відношенню до співробітників (особливо з боку начальника відділу і начальника офісу) та наговорювання на інших працівників (особливо характерно для однокласника директора, який займає посаду керівника проекту). Іншою особливістю керівництва компанії, що демонструє зверхнє ставлення до інших, є також практика влаштування п’янок керівництва прямо в офісі за декілька годин до кінця робочого дня…

Як і в державі у цілому, багато хто з співробітників компанії намагається не помічати відвертого хамства та/або приписувати його виключно окремим представникам керівництва, ігноруючи при цьому факт бездіяльності інших представників та явне покривання ними хамів…

Паралель №5 – Інтереси та примхи

В українського народу небезпідставно склалося враження, що чиновники в першу чергу переслідують свої особисті інтереси та інтереси своїх друзів-олігархів, і аж ніяк не інтереси простих людей! На це вказує буквально все – коли їдуть кортежі державних високопосадовців, міліція по суті блокує рух транспорту, на вигідні владі структури виділяються величезні бюджетні кошти, при тому що багатьом іншим важливим сферам критично не вистачає фінансування, приймаються рішення, які суперечать національним інтересам і здоровому глузду (як, наприклад, звернення до польського Сейму) і багато подібного. Власне, найбільш шокуючим є те, наскільки нагло і неприкрито робляться речі, які суперечать інтересам держави!

Здавалось би аналогічне неможливе у комерційних структурах, так як збагачення компанії мало б співпадати з інтересами керівництва, оскільки воно означає і збагачення останнього… Але у згаданій компанії це не так (що, власне, завжди мене дивувало). Зокрема ентузіасти, які намагаються зробити щось для компанії, постійно стикаються з перешкодами, викликаними байдужістю керівництва і очевидним небажанням хоч щось робити, інтереси і примхи окремих керівників ставляться вище інтересів компанії та колективу (наприклад, грубо та демонстративно виганяють найдосвідчену людину на проекті, що в результаті призводить до відмови клієнта від співпраці з компанією і його переходу до новостворенної фірми вигнаного, керівництво свідомо йде на сварку з автором проекту через персональну безпідставну образу на цього автора керівника відділу, що в результаті призводить до закриття проекту, листовий чай не купують через те, що він на відміну від пакетного розсипається, а це нервує начальника офісу).

Очивидними у таких ситуаціях є невміння керувати фірмою і колективом, державою і народом та недалекоглядність таких керівників. Але питання у тому, чому такі керівники все ще займають свої посади? Відповідь на це питання, очевидно, можна знайти у інших паралелях…

Паралель №6 – Приховування інформації

Нещодавно Азаров підтвердив, що уряд України вже давно знав про ймовірність погіршення економічної ситуації в Україні у разі підписання асоціації з Євросоюзом. Він також пояснив, що про подібні речі не можна було говорити публічно, так як це б призвело до паніки… Слухаючи Азарова складається враження, що він не працює на народ, а наглядає за ним, наче керівник якогось табору, і він вирішує, що людям треба знати, а що – ні. Схожим чином зараз все ще не зрозуміло, що там підписав Янукович 17 грудня у Москві…

Аналогічно ведуть себе керівники і у згаданій компанії… Там, звичайно, зовсім інші обставини і не вони працюють на працівників, а працівники на них, але, тим не менше, буває, що вони не кажуть працівникам навіть те, що їм необхідно знати для виконання своєї роботи! Для прикладу: Був випадок, що працівник хотів звільнятись але у цей момент йому повідомили про наміри перевести його на інший проект. Знаючи, що на те, щоб вникнути у новий проект, потрібен час, працівник відразу ж повідомив про свої наміри! Але це не змінило планів керівництва – працівника все таки перевели і він два тижні, до дня звільнення, вникав в проект, над яким працювати вже не буде. Але найдивніше те, що про звільнення нового співробітника керівництво нічого не сказало керівнику проекту, який даремно витрачав час на навчання нового підлеглого, не кажучи вже про втрачений час, який, натомість, можна було використати на людину, що залишиться на проекті.

Дану ситуацію я можу пояснити тільки халатністю і недалекоглядністю, оскільки подібні рішення (і керівництва компанії і влади) граничать з ідіотизмом.